Спочатку розповідь про головне,асиметрія інформації та ті приховані штуки в децентралізованих мережах. Почнемо з того що,інформаційна асиметрія якщо коли хтось знає більше, ніж інші,і через це може крутити справи на свою користь.У таких мережах, де зберігають дані децентралізовано, це часто вилазить у тому,що не всі однаково бачать, як мережа працює, чи скільки вузли насправді витрачають. А приховані стимули? Це ті непомітні речі, які штовхають людей робити щось неочевидне. Наприклад, вузол може скнарити на зберіганні, аби більше заробити, а ризики, на користувачах.
WALRUS Protocol від Mysten Labs, побудований на Sui блокчейні, — це штука для зберігання великих файлів, типу картинок, відео чи даних для ШІ. Вони використовують erasure coding, щоб розкидати дані з низьким дублюванням, десь 4,5 рази, і це нібито дешевше за старі системи. Але за всіма цими децентралізованими фішками ховаються мотиви, які більше пасують певним гравцям. Я тут розберу, хто і чому в плюсі: користувачі, вузли, стейкери, розробники, інвестори. Без реклами, просто копирсаюся в мотиваціях.
Як WALRUS влаштований розглянемо і це,техніка і де можуть бути підводні камені.
WALRUS ділить все на епохи, з комітетом вузлів — типу n = 3f + 1, де f це кількість можливих зрадників. Дані розпорошують через RedStuff, такий двовимірний код, що відновлює все з мінімальними зусиллями. Метадані і докази сидять на Sui, а самі файли — на вузлах. Вузли перевіряють через рандомні челенджі: вибирають blob і дивляться, чи він на місці. Не пройшов — штраф через слешинг у смарт-контрактах.
Здається нам, все чесно,вузли заробляють на зберіганні й обслуговуванні, стейкери — на делегуванні WAL токенів,але ось де асиметрія: користувачі вірять сертифікатам, але не бачать, що там у вузлів всередині. А вузли знають про затримки в мережі чи можливі глюки, і можуть цим користуватися. Скажімо, хтось зберігає тільки 90% даних — економія, а шанс провалу перевірки мізерний, менше 10^-30 для великих порцій. Оце і є таємний мотив: зрізати кути, аби менше витрачати.
Ще мережа асинхронна, тож зловмисники можуть гальмувати, щоб чесні не могли відновити дані. Зрозуміло, навіщо: менше тримати, більше заробляти. Протокол терпить до f поганих вузлів, але на ділі це може скотитися до того, що великі гравці все контролюють, а дрібні — в прольоті.
Хто в цій грі мотивований і чому: розбір по ролях
Ті, хто користується — клієнти з даними
Користувачі платять WAL за місце, з такою передплатою, що тримає ціни стабільними до долара чи чогось. На словах — круто: дані не цензурують, дешево, зручно для ШІ чи аппок. Але є підвох з субсидіями, 10% токенів на це йде, аби на старті все було недорого. Приманює перших, а потім субсидії скінчаться — і ціни вгору. Асиметрія в тому, що користувачі не в курсі, наскільки вузли надійні, довіряють Sui. Якщо мережа заб'ється, дані зникнуть, але вузли все одно бабки отримають.
Взагалі, користувачі часто як приманка для росту, а реальний профіт — у контролерів токенів.
Вузли, що зберігають, і стейкери поруч
Вузли стейкають WAL, аби потрапити в комітет, і за епохи отримують бабки за вибір, зберігання, сервіс. Стейкери кидають токени й ділять прибуток. Таємний мотив — слешинг за обман, але можна грати на краю: змовитися, уповільнити мережу, не тримати все. Великі з великим стейком мають перевагу, і все йде до олігархії. Навіщо? Максимум прибутку, мінімум витрат на електрику чи залізо. Асиметрія між великими й малими: перші можуть міняти правила через governance.
Вигода — у великих операторів, особливо якщо вони з фондом пов'язані, стабільний дохід з мінімумом ризиків.
Розробники з фондом — Mysten Labs і Walrus Foundation
Фонд назбирав 140 мільйонів від a16z та інших. Токеноміка: 30% для core команди, 7% інвесторам, розблоковують потроху до 2033. Підвох — 43% в community reserve на гранти й заохочення, тож можна направляти на своїх. Через governance з WAL вони керують штрафами, цінами — оптимізують під себе.
Асиметрія: фонд в курсі внутрішніх багів, типу в RedStuff, але видає все в рожевому світлі. Мотив — підняти токен через аірдропи (10% користувачам), аби спекулянти налетіли, але зберігання від того не покращиться.
Інвестори з спекулянтами
Інвестори хапають 7% токенів, але профіт від росту WAL, завдяки Sui й ШІ-хайпу. Таємний мотив — субсидії й аірдропи для помпи, ранні продають на вершині. Асиметрія: у них приватна інфа про плани, а дрібнота — в темряві.
Підсумок тут можна зробити такий,чи це справді децентралізація, чи просто маска для центральних вигод?
WALRUS обіцяє ефективне зберігання, але таємні мотиви показують, що бабки йдуть core команді, великим стейкерам та інвесторам. Користувачі з малими вузлами отримують ризики — втрата даних, стрибки цін — більше, ніж плюси. Система штовхає на швидкий ріст через субсидії й аірдропи, але може скотитися до центру, як в інших крипто. Щоб стало по-справжньому децентралізовано, треба більше прозорості в governance, менше влади фонду. Загалом, як у багатьох проектах, децентралізація,це спосіб ділити гроші, але не завжди справедливо.
